3 березня 1920 р. (за н. ст.) загинув Головний отаман Холодного Яру Василь ЧУЧУПАК (згідно з дослідженнями козака Історичного клубу “Холодний Яр” Богдана Легоняка і черкаського краєзнавця Михайла Шитка).
…Мельничани звернулися до Василя Чучупака, щоб він став їхнім отаманом. Той мусив погодитися, бо часи надходили грізні й кликали всіх, хто не хоче нового поневолення, до зброї.
Василь і Петро організували спочатку свою велику родину – дядьків, братів (у тому числі й двоюрідних і троюрідних), небожів, кумів, сватів і, звісно, друзів. За Чучупаками та їхніми найближчими пішли й інші – односельчани з Мельників, сусіди з Головківки, Медведівки, Зам’ятниці, Грушківки, Жаботина, Матвіївки та інших холодноярських сіл. Невдовзі відділ самооборони Василя Чучупака переріс у полк гайдамаків Холодного Яру.
Серед місцевого населення, яке майже все було озброєне, Василь Чучупак мав надзвичайний авторитет. Доброю репутацією міг похвалитися і його старший брат Петро, учитель музики, який, повернувшись із Києва, очолив штаб полку гайдамаків. Разом із ним приїхала в Мельники дружина Ганна з дочкою Лідою. Саме Ганні доручили вишити прапор Холодного Яру, саме вона переховувала його в тяжкі для повстанців хвилини…
Ширше – у нарисі Романа Коваля “Брати Чучупаки” (книга “Коли кулі співали”, Київ, 2006).
Вічна слава!
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
На малюнку Дмитра Бур’яна – Василь Чучупак.