Презентація книги “Хоробре серце Олега Куцина” відбулася в колонній залі Київради 22 січня 2026 р. – на День Соборності. Це спогади про Олега Куцина-“Кума”, творця і командира Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ” (з 2014), командира 49-го Окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ ЗСУ (з 15.05.2022), 1-го віцепрезидента Історичного клубу “Холодний Яр”. Автори-упорядники – Роман Коваль та Ірина Гармасій.
“Подібні книги я видавав через 100 років після подій, – так Роман Коваль почав презентацію. – А ця про війну, учасники якої сидять у цьому залі. Це диво з див – борці за визволення України можуть прочитати книгу про свої бої, про свого батька-отамана. І сказати: це було, саме так і було. А ось тут трохи не так… А фото ось цього даремно ви опублікували, це заяча душа, а не герой. Куцин його ніяк не міг вигнати на позиції. А оцей, що танк російський захопив, – справді крутяк. Куцин сказав йому з повагою: «А ти з яйцями!»
Помилки можливі, особливо коли пишеш про події столітньої давнини, бо свідки давно відійшли, перепитати немає в кого. А тут я мав розкіш уточнювати в тих, хто був з Олегом поруч, – і влітку 2014-го, і 19 червня 2022-го, на День батька… Та й у себе міг запитати, адже знав його як самого себе”.
Далі промовляла Василина Наконечна-“Вася”, доброволець ОДЧ “Карпатська Січ”, старший лейтенант ЗСУ. Вона багато років була поруч з Олегом, любила його, з радістю терпіла його не завжди коректні жарти, була вірною його помічницею багато років. У книзі 18 її спогадів! Ось назви деяких з них: “З «Кумом» усі переходили на українську”, “Я знала точно – я з ним”, “«Карпатська Січ» відступає тільки вперед!”, “Раділи, що ця доля випала їм”. А ще Василина дала величезну кількість унікальних світлин про ОДЧ “Карпатська Січ” у 2014 – 2016 роках. І всі високої якості! І зібрала, як і Юрій Сиротюк, поважну суму на друк книги. І сама пожертвувала 100 тисяч гривень на її видання.
Спогад Юрія Сиротюка-“Мамая” називається “Умів робити героями звичайних людей”. “Мене дивувала, – писав друг «Мамай», – здатність Олега Куцина притягувати людей, спонукати працювати на справу, творити із вчорашніх необстріляних добровольців злагоджений бойовий колектив, який готовий був іти за «Кумом» у вогонь і воду. Саме так – ЗА ним. Бо першим йшов завжди Олег Іванович. Вражали й унікальні комунікаційні здібності «Кума». Він умів вибудовувати стосунки із сусідами – командирами легальних бойових підрозділів і комбатами-добровольцями. Уявіть, якою харизмою треба було володіти, щоб переконати військовий підрозділ «поділитися» зброєю, боєприпасами та харчами (під слово Олега Куцина) і здобути довіру тримати найнебезпечнішу передову позицію. Олег Куцин умів робити героями звичайних людей. Він відновив безсмертну славу «Карпатської Січі». На споконвік українській Донеччині…”
Юрій не зміг приїхати на презентацію книги – війна не відпустила.
Промовляв представник 49-го ОШБат ЗСУ старший лейтенант Руслан Андрійко. У книзі є його спогад про сл. пам. чеського добровольця “Карпатської Січі” Томаша Завазала-“Спарту”. Руслан Андрійко сказав, що командування та особовий склад 49-го ОШБ “Карпатська Січ” пам’ятають свого батька-засновника і першого комбата Олега Куцина. Попри тяжку втрату, підрозділ уже 5 рік без ротації виконує бойові завдання на найтяжчих ділянках фронту. “Ми розвиваємося, масштабуємося, – сказав Руслан, – і вже цього року батальйон «Карпатська Січ» стане полком. Хочемо вірити що небесний комбат Олег Куцин пишається успіхами підрозділу, який створив”.
Руслан Андрійко урочисто передав почесну відзнаку командира 49-го ОШБ “Лицар Карпатської Січі” дружині Галині й синові Максиму сл. п. Миколи Лаговського-“Одіна”.
Приїхав з передової офіцер батальйону “Свобода” Андрій Іллєнко. Його командир Петро Кузик, доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” у 2014 – 2015 рр., а тепер командир батальйону “Свобода”, один з найбільших меценатів цієї книги. Він і за життя багато допомагав Олегові. Андрій Іллєнко розповів про бойовий шлях Олега Куцина.
Приїхав з війни і доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” у 2014-му Андрій Сусол, вихованець Олега Куцина. У книзі є його спогад про Олега Куцина під назвою “Скеля українського націоналізму”. Андрій писав: “Олег Куцин запалив і виховав чималу нашу військову когорту справжніми націоналістами, і тепер сотні мужніх бійців та успішних командирів є свідченням величі нашого куцина. Мережа карпатських січовиків чимала, і ми далі несемо вогонь боротьби, як він того навчив”. Андрій Сусол і далі у війську, тепер він капелан.
Промовляв і Тарас Куцин, офіцер ЗСУ, син Олега Куцина. “Батько не мав страху, – підкреслив він. – Він людина честі. Твоя честь це все, – говорив він мені”.
У книзі є два спогади “Юркеша” – Юрка Юрченка. Один із них називається “Війна війною, а співати треба!”. Це слова Олега, які зафіксував “Юркеш”. Юрко Юрченко виконав наказ командира – проспівав похідну “Карпатської Січі”, пісні “Кум” і “Жовтий скотч” (на слова сл. п. Максима Кривцова-“Далі”).
Олега Куцина вшанували й інші митці – цимбаліст Василь Паланюк і співачка Олеся Кічук, яка прекрасно виконала марш “Україна” (слова Івана Багряного, муз. Григорія Китастого). А Світлана Мирвода на честь іспаномовних добровольців “Карпатської Січі” заспівала гімн Організації українських націоналістів іспанської мовою (переклад Сергія Борщевського), – це була прем’єра, – а також “Бесаме мучо”.
Сергій Василюк пречудово виконав “Пісню про отамана Зеленого”, яку любив Олег Куцин: “Вільна Січ ожила, І козацтво як мак розцвіло!” “Як же ці рядки відповідають справі Олегового життя! – мовив з почуттям ведучий Роман Коваль. – Ніби про Олега Куцина рядки пісні. В історії Визвольної боротьби Олег знайшов підстави віри в можливість створення збройної сили власними зусиллями – отієї «вільної Січі» зі стрільців-добровольців Закарпаття та всієї України, послідовників історичної, 1939 року, «Карпатської Січі», своєї батьківської організації”.
Сергій Василюк також порадував усіх потужною піснею Василя Лютого “Меч Арея”. Леся Козенко прочитала вірш “Пам’яті командира Олега Куцина”, опублікований у книзі. Поет і репер Артем Лоїк (молодший лейтенант Національної гвардії) прочитав свої вірші і пісні.
“Олег Куцин визнавав лише Україну і боротьбу за її волю. Такий мій висновок про його життя”, – підсумував Роман Коваль.
Олег Куцин своєї місії ще не скінчив – герої служать Батьківщині і після своєї смерті.
Історичний клуб “Холодний Яр”
Світлина Олександра Вакуленка
Книгу “Хоробре серце Олега Куцина“ можна придбати тут: http://otamania.in.ua