Мав колись намір підготувати книгу з отаких яскравих епізодів, та руки поки не дійшли..
1-а дивізія Добровольчої армії, захопивши монастир Покровська община, що був неподалік кубанської станиці Дінської, взяла до полону близько двох десятків китайців. Їх як і латишів завжди нищили на місці.
Так сталося і на цей раз.
Китайці стали в ряд і по черзі підходили до колоди, клали на неї свої голови, а черкеси їх рубали. Василь Іванис був вражений тим спокоєм, з яким китайці віддавали свої життя: ні сліз, ні прохань, ні одного звуку.
Ті, що мали коси, самі підносили їх, щоб не заважали рубанню.
Дж.: Іванис В. Стежками життя. – Новий Ульм, 1959. – Кн. II. – С. 150.