Читайте у жовтневому числі газети “Незборима нація” (2026, ч. 10/488).
З Юрієм Юзичем готуємо книгу “Діти у Визвольній війні”. Буде в ній і розділ “Як ми зайняли Галич…”. У спогаді Богдана Макарушки йдеться про те, як він, пластун-гімназист, за кілька днів після свого 17-ліття організував ватагу сільських хлопців та, роззброївши жандармерію, 2 листопада 1918 р. захопив владу в м. Галичі. І зберіг для української влади майно на військових складах. Невдовзі юнак без згоди родини пішов добровольцем до Галицької армії. Коли пізньою весною 1919 р. мати дізналася про вчинок сина, то “сприйняла це спокійно, кажучи, що вона знала, що Богдан піде до українського війська, бо це був його обов’язок”.
Не зупиняла свого сина Мирослава і художниця Марина Соченко. Слідом за старшим Любомиром, який пішов захищали Україну 25 лютого 2022 р., вона торік у серпні благословила до війська і свого молодшого – Мирослава Дейлика. Марина Соченко знала, що, навіть якби вона стримувала Мирослава, він все одно пішов би боронити Україну, бо був ідейним змалечку. Таким був і Любомир Соченко. Він загинув за Україну 16 вересня 2025 року.
Уклін Марині, козачці Історичного клубу “Холодний Яр”, за національне виховання синів! За твердість духу.
Вічна слава полеглим за Україну!
Вічна слава Любомирові Соченку!
Роман КОВАЛЬ
#НезборимаНація
#ІсторичнийКлубХолоднийЯр
#РоманКоваль
Передплачуйте газету “Незборима нація” – 33545.
Приєднайте нового передплатника “Незборимої нації”.