22 березня 1943 р. у с. Пересоловичі на Холмщині в бою з поляками загинув Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ, подільський отаман, командир Грубешівської самооборони, полковник Армії УНР.
У червні 1919 р. в одному з боїв проти більшовиків поранений у лице і ногу. На еміграції у Польщі змінив прізвище на Войнаровський. Автор книг “Проти червоних окупантів” (Т. 1, Краків, 1941; Т.2. – Краків – Львів, 1942) та споминів “З воєнного нотатника” (Київ: Діокор, 2006), а також історіософічної праці в 25 розділах без назви, досі не опублікованої (Грубешівщина, січень 1942) та ін. Автор публікацій в українському журналі “Діло” та “Віснику” Дмитра Донцова (під псевдонімом Яків Правобережець). Загинув у бою проти боївкарів Армії Крайової.
Похований у м. Грубешів на Холмщині (нині Польща).
Могилу поляки сплюндрували і зрівняли із землею.
Герой книги “Отаман святих і страшних” Романа Коваля.
Ось як вона починається…
Через Козацький брід
Сходило сонце. Совєтські прикордонники спокійно вмивалися у Збручі. Вони й гадки не мали, що цей чудовий вересневий ранок 1922 року буде останнім у їхньому житті.
Як і це умивання.
Свій завершальний бій Подільська повстанська група провела без необхідної ретельної підготовки: якось виклично, легковажно, розкуто і майже весело – навіть із піснями під’їхали. Та хто скаже, скільки тут було награної легкості, скільки злості, а скільки розпуки?!
Замість знищити заставу і швидко перейти совєтсько-польський кордон українські повстанці, розділившись на дві чоти по 20 козаків і старшин у кожній, вщент вирубали прикордонників на кількакілометровому відтинку.
Зібралися востаннє разом. Дехто не хотів обтирати шаблі, ніби відчував, що вже не доведеться пізнати щастя переможного бою.
Обнялися.
Отаман Орел пильно подивився на Хмару, який мав перевести відділ через Козацький брід. Хтось плакав, хтось пробував заспівати.
Попереду зблискував Збруч. Позаду зблискувала звитяжна козацька слава.
Яка відходила в історію.
Здавалось, ще можна було вернутись. Та дороги назад, у героїчне минуле, вже не було.
Хіба що для Орла-Гальчевського та посвячених одиниць.
Коні почали занурюватися у воду.
Молодші козаки, підібравши ноги, ніби й не вони залишали Батьківщину, реготалися. Більшість похмуро мовчала. Коні, нервуючи, зосереджено пливли. Почувши ґрунт під ногами, вони задоволено зафоркали і радісно побігли до польського берега.
#НезборимаНація
#ІсторичнийКлубХолоднийЯр
#РоманКоваль
#ВизвольніЗмагання
Передплачуйте газету “Незборима нація” – 33545.
Ціна на рік – 212 грн.
Приєднайте нового передплатника “Незборимої нації”.