3 січня 1921 р. у бою біля залізничної лінії Бобринська – Помічна загинув чорноліський отаман Микола КІБЕЦЬ-БОНДАРЕНКО.
Ось що про нього писав Юрій Горліс-Горський…
Приглядаюся до відомого в степу ватажка партизанів – Кібець на височенному вороному огирові скакав через пліт, щоб продемонструвати можливості “купленого” у будьонівців коня. Малого зросту, з розставленими в їзді ліктями, гострим носом і гострим поглядом, Кібець справді нагадував малого степового хижака кібця, який був пострахом мирних пернатих мешканців степу.
Довелося досить довго чекати, поки роз’їзд “будьонівців” Кібця повідомив, що голову валки вже видно на шляху.
Розбиваємо своїх триста вершників на шість відділів із таким розрахунком, щоб кожний під час нападу мав свій відтинок, бо ж останні підводи могли завернути і втекти. Кінець обозу взяв на себе Кібець, що обіцяв найшвидше долетіти. Додали йому двадцять холодноярців.
Тачанки з кулеметами мали окреме завдання: стежити за дорогою на випадок, якби з’явилася якась кінна частина.
Розгорнувшись у бойовий лад на полі, заатакували обоз.
Пострілявши трохи з рушниць та чотирьох кулеметів, червоноармійці сипнули врозтіч і тим “припечатали” свою долю. Від шабель утекло лише кілька вершників, що завчасно відділилися від обозу. Гнатися за ними сенсу не було.
Наші втрати – декілька легко поранених козаків і коней. Аж наспіла сумна вістка: Кібець напоровся на кулемет! Наскочив із шаблею на підводу з кулеметом і впритул дістав низку куль у живіт, зарубавши-таки з розгону кулеметника. Ще живе, зібрав своїх хлопців, визначив нового отамана і дає останні накази. Висловив волю, щоб відвезти тіло до родинного села…
За кілька хвилин привезли впоперек сідла вже мертвого Кібця. Поклали на тачанку.
Похований у с. Надлаку, нині Новоархангельського р-ну Кіровоградської області.
Вічна слава!
#НезборимаНація
#ІсторичнийКлубХолоднийЯр