Пропонуємо Вашій увазі матеріал із жовтневого числа газети “Незборима нація” за 2024 р. (ч. 10/460).
“Батько не залишив нам у спадок нічого матеріального. – Але я навіть радий цьому, бо він для мене і для мого брата залишив набагато більше – він показав напрям у житті, лишив ідею – жити в незалежній державі”, – сказав Микола Анатолійович Лупиніс у своєму останньому інтерв’ю…
Я лише двічі зустрічався з Миколою. І двічі в Холодному Яру. Микола брав участь у наших вшануваннях героїв Холодного Яру.
На хуторі Буда розповідав Миколі про його батька Анатолія, якого знав з початку 1990-х. Микола уважно слухав. Він був маломовний, чемний і серйозний. І світлий!
Він мало знав свого батька, бо, коли той помер 5 лютого 2000 р., Микола був ще дитиною. Радію, що цей хлопчик став козаком і пішов батьківською дорогою захисника України.
Сумую, що ми втратили його.
Мінометник Микола Лупиніс загинув у бою за Часів Яр. Було йому лише 31.
Батько точно б пишався ним!
Вічна слава!
Роман КОВАЛЬ
#НезборимаНація
Передплатний індекс – 33545.
Жертвуйте на видання “Незборимої нації”: ФОП Р. М. Коваля 5169 3305 3001 3009.