5 вересня 2024 р., у Львові, на колишньому Академічному домі, збудованого коштом славного Євгена Чикаленка, Історичний клуб “Холодний Яр” відкрив бронзовий горельєф Михайла Гаврилка – великого митця і воїна, автора першої Шевченкіани.
Історик Степан Ріпецький стверджував, що чотар Михайло Гаврилко “був дуже люблений і популярний серед стрілецтва”. Січовий стрілець, художник Іван Іванець стверджував: “Вдача Гаврилка відпорна на все, що чуже й неукраїнське. Як людина він дуже добрий, одвертий і ніжний, хоч і твердий”. А наш великий сучасник поет Ігор Калинець писав: “Шевченко породив Гаврилка, а той як митець не тільки творив образ Батька нації, він доказав усім грядущим поколінням, і діяльним, і ледачим, що можна жити, творити і боротися – і навіть вмерти згідно з наукою свого духовного Патрона”.
Провадив урочистості Роман Коваль. “Свою Шевченкіану Гаврилко творив у несприятливих обставинах російських репресій, революційного підпілля, на фронті, ніколи не маючи своєї майстерні…, – сказав ведучий, – мене вразила запекла боротьба його за Шевченка… А ще вразила його турбота про нещасних гречкосіїв на Волині в 1916-му. Козак Гаврилко не протиставляв їм себе, як згодом це гордовито робив Дмитро Донцов. І гречкосії, і козаки – сини України. Така була позиція Гаврилка. І зараз колишні гречкосії з козацьким завзяттям захищають рідну землю”.
Щиро і глибоко промовляли професор Академії мистецтв Роман Яців, в. о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод, почесна професорка Національного університету “Львівська політехніка” Ірина Ключковська, вчитель історії Михайло Ерстенюк, скульптор Ігор Семак, козак Історичного клубу “Холодний Яр” із Калуша.
“Скульптор Ігор Семак створив близько двох сотень образів борців за волю України, переважно для Прикарпаття, – сказав Роман Коваль. – Але він і автор Меморіалу козакам-добровольцям у Холодному Яру, тільки тут 14 скульптор він зробив, серед них і славним галичанам – Тарасові «Хаммеру», Дмитрові «Да Вінчі», командирові «Карпатської Січі» Олегові Куцину, поету-воїну Юрію «Руфу» та іншим нашим звитяжцям”.
Чудово співали гурт автентичної музики “Коралі” (Галина Похилевич, Людмила Зборовська і Лариса Лукашенко) та хор Національного медичного університету ім. Данила Галицького (художній керівник Галина Гуреш).
У цей погідний день радіо серце у нащадків Михайла Гаврилка – Ореста Абрагамовича та його донечок Мар’яни та Уляни (всі троє доктори медичних наук). Прийшла вшанувати свого прадіда Христина Ярославівна Абрагамович зі своїми синами Данилом та Лукʼяном (їхній батько Андрій Васечко зараз на фронті). Не міг встояти на місці семитилітній Марко Стеців, син Уляни, праправнук Михайла Гаврилка.
Вшанували великого митця чимало гідних українців, серед них і члени Історичного клубу “Холодний Яр” Ігор Сметанський та Ірина Михальченко – її батько Юрій 13 липня 2024 р. загинув – під час виконання бойових завдань у складі 32-ї ОМБр у районі Торецька Бахмутського району.
Організатори свята духу: Історичний клуб “Холодний Яр”, НУ “Львівська політехніка”, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького та Львівська обласна рада.
Напис на меморіальній дошці такий: “У цьому будинку закликав до боротьби за Самостійну Україну Михайло Гаврилко (05.09.1882 – 1920), скульптор, поет, командант УСС, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман”.
Підбиваючи риску, Роман Коваль сказав: “«Романтик і трохи Дон-Кіхот», «визначний мистець», «ідеаліст кришталево чистої води», «князь Українських січових стрільців», – так називали Михайла Гаврилка його сучасники. Таким він залишиться і в нашій пам’яті”.
Історичний клуб “Холодний Яр” щиро дякує за гарні світлини Лесю Касьянову та Юрію Гнатишаку.